Самотність у старості — тиха біда, про яку рідко говорять уголос. Діти живуть за кордоном чи в іншому місті, чоловік або дружина відійшли у вічність, друзі-однолітки — хто хворіє, хто вже не виходить із дому. День тягнеться від новин до новин, а єдина співрозмовниця — продавчиня в крамниці біля дому. З часом до самотності додаються хвороби, страх упасти й не дочекатися допомоги, труднощі з покупками й готуванням. Будинок-інтернат для самотніх літніх людей — це спосіб знову жити серед людей, під наглядом і в безпеці.
Хто звертається до нас
Наші мешканці — дуже різні люди, яких об’єднує одне: поруч немає нікого, хто міг би щодня допомагати. Це:
- пенсіонери, які не мають дітей чи родичів;
- літні люди, чиї діти живуть далеко й не можуть приїжджати;
- вдови та вдівці, які тяжко переживають самотність після втрати;
- люди з інвалідністю, яким важко обслуговувати себе самостійно;
- літні, яких до нас направляють сусіди, соціальні працівники, священники чи лікарі.
Нерідко першими телефонують не самі літні люди, а небайдужі сусіди чи знайомі. Це нормально: ми приїдемо, познайомимося, поговоримо з людиною й, якщо вона погодиться, допоможемо з переїздом.
Що дає життя в будинку-інтернаті
Спілкування
Головне, чого бракує самотнім людям. У нас завжди є з ким поговорити за сніданком, зіграти в доміно, обговорити серіал чи згадати молодість. Багато мешканців знаходять тут справжніх друзів.
Безпека
Персонал поруч цілодобово. Якщо людині стало зле вночі, допомога прийде за хвилини, а не за кілька днів, коли сусіди занепокояться.
Регулярне харчування
Літні люди, які живуть самі, часто харчуються абияк: чай із хлібом, макарони на тиждень. У будинку-інтернаті — п’ять прийомів їжі на день, гаряче, різноманітне, з урахуванням дієти.
Медичний контроль
Медсестра стежить за тиском, цукром, прийомом ліків, лікар проводить огляди. Хронічні хвороби перестають «запускатися».
Звільнення від побутових клопотів
Не треба носити сумки, стояти біля плити, мити підлогу, сплачувати комуналку — ці турботи бере на себе пансіонат.
Допомога з документами й соціальними питаннями
Самотнім літнім людям часто важко розібратися з паперами. Наші адміністратори допомагають:
- оформити чи відновити документи (паспорт, ІПН, пенсійне посвідчення);
- переоформити отримання пенсії, субсидії, пільг;
- записатися до сімейного лікаря й отримати рецепти за програмою «Доступні ліки»;
- оформити інвалідність, якщо для цього є медичні підстави;
- зв’язатися з родичами, якщо людина цього хоче.
Чесно про квартиру й майно
Це важливе питання, і ми відповідаємо прямо: ми не вимагаємо передачі квартири чи іншого майна в обмін на проживання. Людина оплачує проживання за договором — пенсією, власними коштами або з допомогою рідних. Її квартира лишається в її власності. Вона може здавати її, щоб покрити витрати, залишити за собою чи розпорядитися нею на власний розсуд.
На жаль, у сфері догляду за літніми трапляються недобросовісні схеми з договорами довічного утримання. Якщо вам пропонують такий договір — уважно вивчіть його з незалежним юристом і нотаріусом. Ми ж працюємо за прозорим договором про надання послуг.
Оплата проживання
Вартість залежить від типу номера й рівня догляду. Для самотніх пенсіонерів у нас є програма оплати за пенсію: частина або вся пенсія спрямовується на оплату проживання, а суму, якої бракує, можна покрити іншими доходами — наприклад, здаванням квартири в оренду. Менеджер докладно розрахує, який варіант можливий у вашій ситуації.
Як організувати переїзд
- Зателефонуйте нам — сама літня людина, родич, сусід чи соцпрацівник.
- Ми домовимося про зустріч: приїдемо до людини додому або запросимо її на екскурсію.
- Допоможемо зібрати документи й пройти медичний огляд.
- Підпишемо договір і організуємо переїзд разом із речами — зокрема улюбленим кріслом, книжками, фотографіями.
Переїзд може бути пробним: людина живе в нас 2–4 тижні, придивляється й лише потім ухвалює остаточне рішення.
Якщо людина звикла жити сама
Багато самотніх літніх людей роками живуть замкнуто й спершу насторожено ставляться до сусідства. Це нормально. Ми нікого не квапимо й не змушуємо брати участь у спільних заходах. Спочатку людина може просто спостерігати, обідати у своєму номері, гуляти на самоті. Доглядальниці й психолог обережно знайомлять її з тими, хто має схожі інтереси: колишній інженер знаходить співрозмовника для розмов про техніку, любителька городу — компанію для догляду за клумбами. Зазвичай за кілька тижнів лід скресає, і люди, які запевняли, що «їм ніхто не потрібен», стають душею компанії.
Медичний нагляд без зайвої метушні
Самотні літні часто занедбують своє здоров’я: нікому нагадати про пігулки, відвезти до лікаря, помітити, що набрякають ноги. У нас ці питання вирішуються самі собою. Медсестра веде спостереження, нагадує про ліки й видає їх, лікар проводить планові огляди. Якщо потрібне обстеження чи консультація фахівця, ми організуємо поїздку із супровідником. Хронічні хвороби беруться під контроль, і самопочуття багатьох мешканців у перші місяці помітно покращується.
Яким є життя в будинку-інтернаті
Тут немає казармового режиму. Кожен прокидається, коли звик, займається тим, що цікаво: хтось читає в саду, хтось плете, хтось співає в хорі, хтось просто гуляє. Ми відзначаємо дні народження, Великдень, Різдво й Новий рік, День Незалежності, влаштовуємо концерти, запрошуємо волонтерів і школярів. Тим, хто хоче, допомагаємо опанувати смартфон, щоб спілкуватися з далекими рідними по відеозв’язку.
Часті запитання
Чи можна виходити в місто?
Так, якщо дозволяє здоров’я. Самостійні мешканці ходять до крамниці, до церкви, на прогулянки — ми лише просимо попереджати персонал.
Що як пенсії не вистачає?
Розглянемо варіанти: інший тип номера, здавання квартири, допомогу рідних чи благодійних фондів.
Чи можна повернутися додому?
Звісно. Договір можна розірвати в порядку, описаному в ньому.
Зателефонуйте — ми спокійно поговоримо, відповімо на всі запитання й допоможемо самотній літній людині знову відчути, що вона не сама.