Маломобільна людина — це та, що може рухатися, але важко й не всюди. Вона встає з ліжка, тримаючись за бильце, проходить кілька метрів із ходунками, а далі пересідає у візок. Для такої людини звичайна квартира перетворюється на смугу перешкод: пороги, вузькі двері, ванна з високим бортом, сходи без ліфта, п’ятий поверх. Поступово вона перестає виходити на вулицю, потім — із кімнати, і рухливість зникає ще швидше. Догляд за маломобільними літніми людьми в пансіонаті розриває це замкнене коло.
Хто належить до маломобільних
Маломобільність — не діагноз, а стан, до якого призводять різні причини:
- артрози кульшових і колінних суглобів, особливо в очікуванні ендопротезування або після нього;
- наслідки інсульту з парезом руки й ноги;
- хвороба Паркінсона, розсіяний склероз, полінейропатії;
- стареча слабкість і саркопенія;
- наслідки переломів, зокрема шийки стегна;
- тяжка серцева чи легенева недостатність, коли кожні кілька кроків спричиняють задишку;
- ампутації кінцівок, наприклад при цукровому діабеті;
- виражене ожиріння в літніх.
Усі ці люди мають різні можливості, але спільне завдання — зберегти й за змоги розширити наявну рухливість та зробити пересування безпечним.
Середовище без бар’єрів
Перше, що змінюється після переїзду до пансіонату, — простір. Наші будинки спроєктовані або перебудовані з урахуванням потреб маломобільних людей:
- вхід без сходинок або з пандусом, ліфти в багатоповерхових корпусах;
- відсутність порогів, широкі двері, крізь які вільно проїжджає візок;
- поручні вздовж коридорів, у номерах і санвузлах;
- душові без піддона, відкидні сидіння, високі унітази з опорами;
- ліжка з регульованою висотою, щоб зручно було вставати;
- нековзка підлога й добре освітлення без сліпучих відблисків;
- рівні доріжки на території, лавки для відпочинку через кожні кілька десятків метрів.
Це здається дрібницями, але для людини з ходунками кожна така деталь — різниця між «можу сам» і «потрібна допомога».
Допомога з переміщенням
Найнебезпечніші моменти для маломобільної людини — це переходи: підвестися з ліжка, пересісти у візок, сісти на унітаз, піднятися зі стільця. Саме тоді найчастіше трапляються падіння. Наші доглядальниці навчені техніки безпечного переміщення: знають, як правильно підтримати, де стати, на що спертися, як використовувати пояс для переміщення й дошку для пересаджування. Для тих, хто не може переміститися навіть із підтримкою, є механічні й електричні підйомники.
Важливий принцип — не робити за людину те, що вона може зробити сама з підстраховкою. Кожне самостійне вставання зі стільця — це тренування м’язів, яке подовжує рухливість.
Технічні засоби реабілітації
Правильно дібраний засіб опори здатен суттєво змінити життя. На жаль, багато літніх користуються ціпком невідповідної висоти чи незручними ходунками й через це ходять ще гірше. Наш реабілітолог оцінює кожного мешканця й добирає:
- ціпок потрібної довжини, одноопорний або чотириопорний;
- ходунки — крокувальні, на колесах, ролатори із сидінням і гальмами;
- візок із правильною шириною та глибиною сидіння, протипролежневою подушкою;
- пристосування для одягання, захоплення предметів, прийому їжі.
Якщо людина має посвідчення особи з інвалідністю, підкажемо, як отримати технічні засоби за державною програмою.
Рух як лікування
Маломобільним людям життєво необхідно рухатися — у межах своїх можливостей. Щоденна програма містить:
- ранкову гімнастику сидячи або стоячи біля опори;
- вправи на силу ніг і рівновагу;
- тренування ходьби коридором із ходунками чи в паралельних брусах;
- заняття ЛФК із реабілітологом — індивідуально, за призначенням;
- масаж для покращення кровообігу й зняття м’язової напруги;
- прогулянки на свіжому повітрі — пішки чи у візку, у будь-який сезон, крім зовсім поганої погоди.
Регулярні заняття допомагають не лише м’язам. Покращуються сон, апетит, настрій, знижується ризик тромбозів, пролежнів і пневмонії.
Профілактика ускладнень нерухомості
Навіть якщо людина проводить більшу частину дня у візку чи кріслі, у неї зберігаються ризики, пов’язані з обмеженою рухливістю. Ми стежимо за шкірою в місцях тиску, використовуємо протипролежневі подушки, нагадуємо змінювати положення тіла кожні 30–60 хвилин сидіння, контролюємо набряки ніг, стежимо за стільцем і питним режимом. Для профілактики тромбозів за призначенням лікаря використовуємо компресійний трикотаж.
Соціальне життя без обмежень
Маломобільність не мусить означати ізоляцію. У наших пансіонатах усі спільні зони — вітальня, їдальня, зала для занять, сад — доступні для візків. Мешканці беруть участь у святах, концертах, майстер-класах нарівні з іншими. Ми організовуємо виїзди спеціально обладнаним транспортом, щоб маломобільні люди могли побувати в парку, храмі, на родинному святі.
Вартість догляду за маломобільними
Ціна залежить від того, скільки допомоги потрібно з переміщенням і самообслуговуванням. До вартості входять проживання в номері, адаптованому для маломобільних, п’ятиразове харчування, догляд і допомога з переміщенням, медичний контроль, групова гімнастика, дозвілля. Індивідуальні заняття ЛФК, масаж і фізіотерапія оплачуються окремо або пакетом.
Як переїхати
Ми можемо організувати перевезення маломобільної людини з дому транспортом із пандусом чи підйомником, допомогти спуститися сходами й перевезти речі, зокрема візок і ходунки. Якщо ви живете в будинку без ліфта, наші працівники допоможуть безпечно спустити людину.
Часті запитання
Чи можна привезти свій візок?
Так. Реабілітолог перевірить, чи підходить він за розміром, і за потреби підкаже, що змінити.
Чи є номери на першому поверсі?
Так, у більшості будинків маломобільних мешканців селимо на першому поверсі або біля ліфта.
Чи допоможуть у туалеті вночі?
Так, уночі чергують доглядальниці, і викликати допомогу можна кнопкою біля ліжка.
Зателефонуйте нам — підкажемо, який пансіонат краще підійде маломобільному родичеві, і запросимо подивитися умови.